З огляду на рейдерське захоплення торгівельно-сервісної мережі «АІС» ми уповноважені заявити наступне. В усьому світі бізнес-конфлікти мають зрозуміле для суспільства вирішення – переговори, які переміщуються у судову площину, якщо не вдається домовитися. Держава практично не втручається у взаємини господарюючих суб’єктів. Натомість в Україні із самого початку будь-якого помітного конфлікту одна із сторін зазвичай отримує перевагу – лояльність державних правоохоронних служб та органів юстиції.
Саме такий сценарій спостерігається у бізнес-конфлікті, одну сторону якого представляє торговельно-сервісна мережа «АІС» із стратегічними компаніями-партнерами (безпосередніми позичальниками), а іншу – кредитор – АТ «УкрСиббанк» та його бізнес-партнер – колектор ТОВ «Українська металургійна компанія».
Передісторія конфлікту триває з 2006-го року, коли АТ «УкрСиббанк» та «АІС» уклали угоду про стратегічне партнерство. Згодом були підписані кредитні договори між банком і чотирма компаніями – стратегічними партнерами «АІС», яка виступила у статусі поручителя.
Протягом періоду кредитування (2006-2009рр.) підприємства-позичальники повернули основну частину кредитів, регулярно сплачуючи відсотки за користування позиченими коштами. Втім, дата остаточного повернення кредитів припала на розпал в Україні світової економічної кризи. Курс гривні просів більше, аніж у півтора рази, а попит на нові автомобілі обвалився уп’ятеро. Це вплинуло на спроможність підприємств виконувати зобов’язання своєчасно і в повному обсязі.
На квітень 2009-го, коли угоди добігли кінця, загальний залишок неповернутих коштів становив 47,5 млн гривень (7% від тіла кредитів) та $39 млн (20% від тіла кредитів у доларах США). Втім, із урахуванням сплачених процентів ці співвідношення склали менше 5% у гривні і 15% у доларах. Це суттєвий момент, котрий вказує на наявність саме цивільно-правових відносин між сторонами цього спору.
Попри складності підприємства-позичальники не відмовлялися від боргів, оскільки ситуація передбачала законне вирішення. «УкрСиббанк» мав діючі договори іпотеки і міг без погоджень продати будь-який об’єкт нерухомості. Її вартості було достатньо, аби погасити кредитну заборгованість.
Згодом «УкрСиббанк» скористався правом на іпотечне стягнення у суді. Господарський суд Києва у березні 2014-го задовольнив його вимоги, звернувши стягнення на об’єкти іпотеки за усіма договорами.
Втім, раніше, у жовтні 2013-го, одночасно із поданням позову про стягнення іпотеки «УкрСиббанк» звернувся до Слідчого управління ГУ МВС України в Києві із заявою про кримінальне правопорушення. Ці дії стали основою рейдерської атаки як на власні активи «АІС», так і орендовані – де працювали незалежні дилери під брендом «АІС», а також об’єкти, право власності котрих належить третім особам і які не мають відношення до торгівельної мережі.
Показово, що на той момент представники «УкрСиббанку» та «АІС» вели перемовини, аби вирішити суперечку на прийнятних умовах. Про це свідчить підписання ними меморандумів у листопаді 2014-го і липні 2015-го, а також – угоди про врегулювання відносин у березні 2016-го.
У травні 2017-го спливли строки пред’явлення виконавчого документу щодо рішення Господарського суду. Після цього заборгованість не можна було отримати у публічно-правому порядку. «УкрСиббанк» не скористався вчасно правом стягнення на предмети іпотеки. Погасити заборгованість стало можливим виключно за добровільним рішенням боржників. До речі, у цей період позичальники вирішили аналогічні питання з усіма іншими кредиторами.
У листопаді 2017-го «УкрСиббанк» продав права вимоги за усіма кредитними договорами ТОВ «Українська металургійна компанія», що входить до сфери впливу одного з колишніх власників УкрСиббанку. В угодах вказано про передачу прав на загальну суму $39,3 млн та 47,5 млн гривень, а також щодо нарахованих відсотків на $35,9 млн та 44 млн гривень. Наголошуємо, що відсотки нарахувано безпідставно, оскільки УкрСиббанк 2009 року пред’явив усім позичальникам вимоги про повернення заборгованості.
Зауважимо, що вартість компенсації за права вимоги за усіма кредитними договорами склала лише $1,9 млн. Гривневі борги УкрСиббанк передав безоплатно. Тобто колектори викупили борг за 2% від номінальної вартості. Це є ознакою того, що операція розглядалася ними як вкрай ризикова. Колекторська компанія придбала безнадійну заборгованість, яку не можна було стягнути правовими інструментами.
У цих умовах кримінальне провадження 2013 року стало інструментом тиску проти «АІС» та низки компаній-партнерів. Слідчий столичного главку Нацполіції 3 квітня 2018 року всупереч положенням КПК відкрив нове провадження щодо подій та осіб, що вже є предметом розслідування у провадженні від жовтня 2013 року. А після цього – об’єднав два розслідування в одне провадження. Таким чином представники ТОВ «Українська металургійна компанія» неправомірно отримали статус потерпілого.
У відповідній постанові зазначено, що підставою стали укладені договори відступлення права вимоги. Дії слідчих брутально порушують КПК України, який не передбачає правонаступництва статусу потерпілого. Потерпілим можна визнати лише особу, якій безпосередньо завдано шкоду внаслідок кримінального правопорушення. Не існує підстав, аби говорити про шкоду стосовно колекторської компанії, яка не перебувала у правовідносинах позичальниками у період кредитування.
У висновку експерта в судово-економічній експертизі, яким слідчі обґрунтовують свої дії, не наведено розрахунків прямої шкоди. Її оцінено з огляду на договори банку та ТОВ «Українська металургійна компанія», укладені через дев’ять років після дати, коли, можливо, було спричинено шкоду.
Це свідчить про низьку фахову кваліфікацію експерта або про дії в інтересах однієї сторони. Адже розмір шкоди колектору визначили у 2,2 млрд гривень, тоді, як реальні витрати на придбання прав вимоги склали менше 50 млн гривень. Різниця між витратами та очікуваним доходом склала необґрунтовані 4400%.
Звинувачення у шахрайстві колишніх посадових осіб «АІС», яка не є позичальником, виглядає юридично нікчемним. Згідно Кримінального Кодексу та практики Верховного Суду отримання коштів за кредитним договором кваліфікується як шахрайство, якщо особа у момент отримання кредиту не мала наміру його виконувати. Постанова Верховного Суду від лютого 2019-го визначає відсутність підстав для притягнення позичальника до кримінальної відповідальності, якщо той хоча би частково повернув кошти. Натомість позичальники УкрСибБанку повернули кредитору 100% запозичень у євро, 95% – у гривнях і 85% – у доларах США.
Вважаємо, що інкримінування колишнім керівникам підприємств-позичальників шахрайства пояснюється виключно наміром заволодіти чужими економічними активами. Із цією метою торгівельну мережу «АІС» позбавили 60 об’єктів нерухомого майна, що були в іпотеці, а також 39 об’єктів, не обтяжених будь якими обмеженнями, вартістю у десятки мільйонів доларів. Їх без тендерних процедур передали в управління компанії ТОВ «ЖК Воздвиженка», що входить до спільної з ТОВ «Українська металургійна компанія» бізнес-групи (компанії мають єдиного кінцевого бенефіціара). Таким чином системний бізнес, який визначав діяльність галузі, позбавили можливості вести господарську діяльність.
Наголошуємо, що дії уповноважених державних органів у згаданому конфлікті неможливо пояснити законами, економічними розрахунками чи здоровим глуздом. Адже вони, замість сприяння у вирішенні конфлікту довкола потенційно однієї з найпотужніших корпорацій країни, добивають її на догоду колекторам. При тому, що вона на відміну від останніх, сплачує податки, утримує робочі місця по всій країні, запроваджує технологічні інновації.
